Lika, 41 - 25 декабря 2007 15:13

Вчора був якийсь особливий ліричний настрій...
І неймовірно гарний сніжний вечір...
Для себе зробила важливий висновок: кохання не буває марним, якщо це почуття СПРАВЖНЄ, воно змінює в кращий бік, підносить над усіма марнотами сьогодення до чогось величного та вічного, воно дає неймовірну силу та наповнює дрібниці сенсом, може принести біль, але не є руйнівним. У кожної людини ВОНО особливе, своє, глибокоіндивідуальне (чим ми кращі, тим наші почуття ближчі до тих, що називають Богом даними як найбільше благо) і, мабуть, саме головне ﷓ кохання в житті не одне. Не варто комусь дорікати, що він тебе не зрозумів, не оцінив, не відповів взаємністю. Варто подякувати за щирість і йти СВОЇМ шляхом далі. Спочатку самому. Потрібен час. Потрібно бути сильною, далі довіряти та шукати, ніби й не було болю та розчарувань, адже істину знаходить лише той, хто не боїться помилок та печалі, хто БАЖАЄ знайти і ВІРИТЬ, що у світі повного марноти та безглуздя є місце для ТВОГО ЩАСТЯ…
Ось тільки... ЧОМУ НАС НЕ ВІДПУСКАЄ МИНУЛЕ?!!

• 
• 
•